Призначення

Ходова частина призначена для перетворення крутного моменту, який створюється двигуном і передається та збільшується механізмами трансмісії, у силу тяги, що забезпечує поступальний рух трактора.

Крім того, ходова частина сприймає вагу трактора, передає її на дорожнє покриття або ґрунт і забезпечує необхідну взаємодію трактора з опорною поверхнею під час руху.

Основні вимоги

Конструкція ходової частини повинна забезпечувати надійне та ефективне переміщення трактора в різних дорожніх і ґрунтових умовах.

Під час руху ходова частина забезпечує необхідне зчеплення рушія з дорожнім покриттям або ґрунтом, якомога менший питомий тиск на опорну поверхню та найменші витрати потужності на переміщення і буксування трактора.

Загальна будова

Ходова частина трактора складається з остова, рушія та підвіски. Ці складові взаємопов'язані та разом забезпечують опору трактора, його рух і необхідну взаємодію з дорожнім покриттям або ґрунтом.

Конструкція ходової частини залежить від типу рушія та загальної будови трактора. За типом ходової частини трактори поділяють на колісні, гусеничні та напівгусеничні.

Призначення остова

Остов — це несуча частина трактора, до якої кріпляться його агрегати, механізми та складові частини ходової частини. Остов сприймає та передає навантаження і зусилля, що виникають під час роботи та руху трактора.

За конструкцією остов тракторів може бути рамним, напіврамним або безрамним.

Рамний остов

Рамний остов складається з поздовжніх балок і поперечних брусів, з'єднаних між собою зварюванням або заклепками. Така конструкція утворює міцну раму, на якій встановлюють основні агрегати трактора.

На колісних тракторах загального призначення рамний остов може складатися з двох напіврам, шарнірно з'єднаних між собою. Такий принцип конструкції застосовано, зокрема, на тракторах Т-150К.

Рамні остови також застосовуються на окремих гусеничних та спеціальних тракторах.

Напіврамний остов

Напіврамний остов утворений корпусом трансмісії та жорстко приєднаною до нього напіврамою. На напіврамі, як правило, встановлюють і закріплюють двигун.

Така конструкція широко застосовується на універсально-просапних тракторах, зокрема МТЗ та ЮМЗ. Напіврамний остов також використовувався на окремих гусеничних тракторах.

На самохідних шасі передня частина напіврами використовується переважно для встановлення навісних машин, обладнання або транспортної платформи.

Безрамний остов

Безрамний остов утворюється жорстким з'єднанням корпусів основних агрегатів трактора, насамперед двигуна і трансмісії. Окремої несучої рами при цьому немає.

Корпуси агрегатів разом утворюють єдину несучу конструкцію, яка сприймає навантаження від установлених на тракторі механізмів і ходової частини.

Безрамну конструкцію застосовували, зокрема, на тракторах ДТ-20, які випускалися Харківським тракторним заводом.

Рушій

Рушій — це частина ходової частини, яка забезпечує перетворення крутного моменту, переданого від трансмісії, у силу тяги та переміщення трактора.

На сільськогосподарських тракторах застосовують колісний і гусеничний рушії. У колісному рушії колеса взаємодіють безпосередньо з ґрунтом або дорожнім покриттям. У гусеничному рушії опорна поверхня утворюється гусеничним ланцюгом, по якому переміщуються опорні котки.

Взаємодія рушія з ґрунтом забезпечує утворення сили тяги, необхідної для руху трактора та виконання ним сільськогосподарських робіт.

Підвіска

Підвіска — це сукупність пристроїв, які забезпечують пружний зв'язок остова з рушієм. Вона пом'якшує поштовхи та удари, що виникають під час руху по нерівностях ґрунту або дороги, і забезпечує необхідну плавність ходу трактора.

До основних елементів підвіски належать пружні та напрямні пристрої, які забезпечують необхідне переміщення рушія відносно остова.

За характером взаємного переміщення коліс підвіска може бути незалежною або залежною. У незалежній підвісці переміщення одного колеса не залежить від переміщення іншого. У залежній підвісці переміщення одного колеса пов'язане з переміщенням іншого.

Зчеплення з ґрунтом

Зчеплення коліс або гусениць із ґрунтом забезпечує передавання сили від рушія до опорної поверхні та перетворення крутного моменту, підведеного до ведучих коліс або гусениць, у силу тяги, необхідну для руху трактора.

Гусеничні трактори мають менший питомий тиск на ґрунт, оскільки маса трактора розподіляється на значно більшу опорну поверхню гусениць. Завдяки цьому вони можуть ефективніше працювати на слабких і вологих ґрунтах.

Зчіпні властивості рушія залежать також від стану ґрунту, конструкції шин або гусениць та навантаження на ведучий рушій.

Підвищення прохідності

Підвищення прохідності та тягово-зчіпних якостей колісного трактора досягається правильним вибором шин і їх розмірів, регулюванням тиску повітря в шинах залежно від умов роботи та навантаження, а також збільшенням зчіпної ваги трактора.

Для збільшення площі контакту з ґрунтом можуть застосовуватися здвоєні ведучі колеса, шини широкого профілю та напівгусеничний рушій. Вибір способу підвищення прохідності залежить від умов, у яких працює трактор.

Параметри прохідності трактора

Прохідність трактора характеризують не лише властивості рушія, а й його геометричні параметри. На рисунку показані основні з них: дорожній просвіт (Д), агротехнічний просвіт (А), колія трактора (К), база трактора (Б) та захисна зона (З).

Дорожній просвіт (Д) — найменша відстань по вертикалі від опорної поверхні до елементів конструкції трактора, що розташовані над нею. Він характеризує здатність трактора долати нерівності та перешкоди без торкання їх нижніми частинами.

Агротехнічний просвіт (А) — відстань по вертикалі від опорної поверхні до найнижчих елементів трактора над рядком. Цей параметр особливо важливий для універсально-просапних тракторів, оскільки визначає можливість роботи в міжряддях без пошкодження рослин.

Колія трактора (К) — відстань між осями правих і лівих коліс або гусениць. База трактора (Б) — відстань між осями передніх і задніх коліс.

Захисна зона (З) — відстань по горизонталі від середини рядка до найближчих частин рушія. Її величина повинна відповідати агротехнічним вимогам, щоб під час руху не пошкоджувати рослини.

Відстань між рядками (М) — відстань між сусідніми рядками рослин. Вона визначає можливість використання трактора для роботи в міжряддях певної ширини.