Надійність роботи рідинної системи охолодження залежить від властивостей охолоджувальної рідини, яка повинна бути достатньо теплоємкою, з високою температурою кипіння і низькою температурою замерзання, не мати схильності до утворення накипу, не викликати корозії металевих деталей і не пошкоджувати гумових і пластикових матеріалів, бути безпечною для людини в процесі експлуатації, а також пожежобезпечною, дешевою і поширеною.
Найпоширеніша охолоджувальна рідина тракторних двигунів в умовах сільського господарства — це вода. Основні її недоліки: температура замерзання 0°С і наявність солей, які у вигляді накипу відкладаються на поверхнях сорочки охолодження і деталях системи.
При низьких температурах і тривалих зупинках двигуна воду із системи необхідно зливати, щоб вона при замерзанні не пошкодила систему і двигун. «Розморожування» двигуна може слугувати причиною того, що вода при замерзанні збільшується в об’ємі до 10%, а утворений при цьому лід тисне на стінки системи з силою до 250 МПа. Тому зимою багато часу витрачається на щоденне заливання води в систему і пуск дизеля або додаткові витрати енергії для підігрівання води перед заливанням в систему. При зупинках тракторів протягом робочого дня взимку, щоб не замерзала вода, двигун не зупиняють, що призводить до перевитрати палива і підвищеного спрацювання деталей. При нагріванні води солі кальцію і магнію утворюють накип, який зменшує отвори каналів і порушує циркуляцію. Теплопровідність накипу у 10...15 раз нижча, ніж у металів. Чим більший, щільніший і твердіший шар накипу, тим швидше перегрівається двигун і зростають витрати палива. Тому в системі охолодження повинна бути лише «м’яка» вода — дощова або снігова.
В умовах експлуатації також використовується річкова й озерна вода, яка достатньо м’яка, а кринична, джерельна і морська вода — жорсткі. Дощова, снігова, річкова і озерна вода може використовуватись в системі без попереднього обробітку, кринична, джерельна і морська — після попереднього пом’якшення. Найпростіший спосіб визначення жорсткості води — миття в ній рук господарським милом. Якщо мило добре піниться і змивається з рук, то вода м’яка, а якщо навпаки — вона жорстка.
Для цілорічної експлуатації тракторів і автомобілів призначені спеціальні рідини — антифризи.
Антифриз — це суміш етиленгліколю і дистильованої води. Промисловість виготовляє дві марки антифризів — 40 і 65 з температурою замерзання відповідно -40°С і -65°С. При замерзанні антифризів утворюється сипка маса, об’єм якої збільшується лише на 0,2.„0,3%, тому система не розморожується.
Сучасна формула антифризу являє собою очищену воду з додаванням етiлен- або пропіленгліколю і присадок, завдяки яким суміш набуває протипінні, антикорозійні і інші властивості.
Етiленгліколь та пропіленгліколь являють основу антiфризу та відрізняються вкрай мало. Головне, що розрізняє їх – це ступінь токсичності. Так, етиленгліколь токсичний в малих дозах, а також відноситься до хронічних токсинів, а тому склад з пропіленгліколя вважаються більш нешкідливим по відношенню до людини. Біорозчинність ж складів однакова, крім того, етиленгліколь дешевше, що і визначає його повсюдне використання.
У антiфриз додають також і барвники – втім, вони не змінюють експлуатаційних властивостей рідини і служать, швидше, для відмінності виробників.